Обидва тренери - Дмитро Чайковський та Максим Міхельсон - перед зустріччю одноголосно зауважили, що підготовка буде зводитися не так награвання чогось там, як саме до відновлення. Із перших секунд символи 2016 року «Мавпи» зробили акцент на височенного Станіслава Завадського (212 см), і той методично закидав з-під щита. Центровий лучан Джексон ніяк протидії не знаходив, а триочковий від Миколи Полюляка став хіба розрадою для волинських вболівальників.
Хай там що, але початок був однозначно за гостями – 3:10, 5:14, 7:16, 9:20. Особливо не таланило господарям на завершальній стадії з ближньої дистанції. Воно й не дивно, адже склад Черкас таки вищий за ростер Луцька. Тому підсумок першої чверті – дев’ятиочкова перевага підопічних Максима Міхельсона (16:25).
Перша половина другої чверті стала справжнім бенефісом Олександра Кобця – цей дальнобій закидав з-за дуги з таких неймовірних позицій, що, певно, у ці хвилини йому позаздрив би Вадим Пудзирей у кращі часи. Для гравців та шанувальників БК «Волиньбаскет-WOG» відставання перетворювалось на загрозливі цифри – 21:36.
Як не намагалися баскетболісти «Волині», але «Мавпи» у ці хвилини були нестримні. Єдиним, у кого в складі господарів пішло – Едуард Федчук. Якби не два трюльники капітана БК «Волиньбаскет-WOG», відрив був би катастрофічним. А так – 35:49.
Початок третьої 10-хвилинки засвідчив ще більшу перевагу «Черкаських мавп» - 37:57, 39:60. Проте несподіваний вибух у лучан стався за 2 хвилини до сирени – під акомпанемент шаленої підтримки рідних трибун їм вдалося скоротити відставання до -9 – 55:64. Але все-таки на четверту чверть «Волиньбаскет» та «Мавпи» виходили за 57:68.
Що творилося в залі ОДЮСШ у цьому часовому відрізку – словами передати важко. БК «Волиньбаскет-WOG» кинувся стрімголов ліквідовувати відставання, однак і Черкаси не пасли задніх. На перший план вийшли битви характерів гравців у конкретних епізодах.
За 2:11 до сирени цифри на табло показували 78:84. Проте вкотре у цій грі далася взнаки перевага Завадського під щитом. Разом із тим, поспіх у діях господарів не додавав креативності. Але коли 32 секунди при 82:88 на користь «Мавп» було призначено сумнівних три штрафних кидки, інтрига вмерла й камбеку не вийшло…
Фол було дано Віктору Герасимчуку, і дивує те, що у цій же грі в ідентичній ситуації (кидка з-за дуги), коли порушили на ньому - арбітр помахав казівним пальчиком "но-но-но". І це при тому, що ляскіт фолу не те що весь Луцьк,а навіть батьківщина дружини Віктора Ковельщина почула!
Але у нас, журналістів, питання інше - навіщо ж уже кілька ігор поспіль У СПІРНИХ моментах уперто роздавати фоли найдосвідченішому гравцю БК "Волиньбаскет-WOG"? Чим завинив чемпіон суперліги у складі "Будівельника"? Тільки тим, що захотів передавати свої знання й уміння молодим хлопцям новачка елітних змагань із Волині? Невже важко збагнути, що така "неупереджена суворість" у суперечливих моментах до Герасимчука - то як мінімум неповага до історії Суперліги України. А в Луцьку багато шанувальників баскетболу ходять саме на Віктора. То хто там про розвиток та популяризацію гри говорив?
Звісно, одне порушення не визначає долю поєдинку й не виправдовує поразки, бо ж достатньо волиняни "мазали" та втрачали. Але маємо те, що маємо - результат 84:93, і луцькі вболівальники, попри поразку, знову стоячи проводжали гравців своєї команди. МОЛОДЦІ!
