Ось і закінчився фінальний триденний етап із визначення імені найсильнішої любительської команди України!
З перших ігор завоювала любов не тільки глядачів,а й журналістів наша локачинсько-львівська «Надія». Навіть спеціалісти не скупилися на компліменти і прогнозували чемпіону Волині місце на п’єдесталі пошани.
Так воно, врешті-решт, і сталося. «Надійні» зіграли у той академічний футзал, до якого звикли глядачі Луцька, але який ну дуже здивував запорізьку публіку.
Але ж волинські вболівальники знають, що «Надію» можна обіграти не так витонченими комбінаціями, як напором та жагою до перемоги ("Волиньагротех" та "Аперкот" не дадуть збрехати). І якщо у півфіналі з хмельницьким «Спортлідером-3» Хорів реалізував свої моменти та дозволив розігратися суперникам тільки в останні секунд 100 (2:1), то у головному матчі проти Дніпропетровська так ефективно закрити опонентів не вдалося. От і вся різниця.
Поразка 2:3, чемпіоном стає «ЮВІКО», в гравців «Надії» після матчу маса питань до арбітрів, день народження Ігоря Пунди вдалося не на всі сто. Принаймні, вдень)).
Чи могли волиняни привезти чемпіонство? Так. Проте так само могли й програти, скажімо, у півфіналі... Тому "ВолиньSport" щиро дякує за гідне представлення Волині на аматорському чемпіонаті України. Срібні медалі - то є успіх. В будь-якому разі.
