Влад Паровінчак: «І мріяти не міг, що гратиму з гандболістами рівня Ліги чемпіонів»

Черговим героєм рубрики «Особистість» прес-служби ГК  «ЗНТУ-ЗАБ»  став уродженець Луцька, вихованець обласної ДЮСШ (тренер Ростислав Ланевич), володар майки з номером «9» і за сумісництвом капітан запорізького клубу  Владислав Паровінчак.

 

Йому всього 20, а за його плечима вже безліч проведених матчів, звання бронзового призера чемпіонату Європи з пляжного гандболу і контракт із запорізьким гандбольним клубом. Цьому виду спорту хлопець присвятив половину свого життя.

 

Взимку 2015 го року ряди гандбольного клубу «ЗНТУ-ЗАБ» поповнив молодий і амбітний гравець Влад Паровінчак. Цього року розігруючий став капітаном нашої команди. Займатися гандболом спортсмен почав в своєму рідному місті Луцьку. Прийшовши на тренування 10-річним хлопчаком, Владислав відразу полюбив цей вид спорту. А своє перше заняття з гандболу пам'ятає досі:

 

«Спочатку, коли прийшли на тренування, ми грали в футбол. Потім тренер нам пояснив правила, і ми почали грати в гандбол. Моя команда програла. Мене це дуже сильно зачепило. Я вирішив прийти ще раз і повторити. Почало виходити, став вигравати так і сподобалося ».

 

Першим тренером Владислава Паровінчака був луцький наставник, а нині головний тренер ГК «ЗНТУ-ЗАБ» Ростислав Ланевич.

 

 

          «У гандболі сподобалося перемагати. Тепер на грі - це для мене найголовніше »

 

Граючи в гандбол спортсмен, разом з командою обласної ДЮСШ, брав участь у багатьох всеукраїнських та міжнародних змаганнях. А також неодноразово вигравав Дитячу Лігу України.

 

Там же в рідному Луцьку він почав займатися і пляжним гандболом. Цей вид спорту Владислав Паровінчак полюбляє й  зараз. У період літніх відпусток гандболіст із задоволенням грає на піску, щоб не втрачати фізичну форму. Розповідає, в правилах не плутається. З 17-ти років спортсмен неодноразово викликався до складу збірної України. А в 2015-му році в Іспанії, Владислав Паровінчак разом з національною командою виграв бронзові медалі чемпіонату Європи з пляжного гандболу.

 

 

А в цьому році луцька команда, капітаном якої є, взяла золото чемпіонату України з пляжного гандболу. Такий стрімкої кар'єри в цьому виді спорту Владислав зобов'язаний тренеру. А ще гандболіст запевняє: «У нас дуже дружна команда. Всі давно один одного знаємо, спілкуємося і поза грою. Ось і стараємося завжди перемагати».

 

Але великі амбіції спортсмен покладає на класичний гандбол. Найбільшим своїм досягненням тут Владислав Паровінчак вважає бронзу ГК «ЗНТУ-ЗАБ» на чемпіонаті України серед чоловічих команд Суперліги. Після чого спортсмену було присвоєно звання Майстра спорту України. У минулому сезоні  неодноразово їздив на ігри з першою командою.

 

«Для мене пограти за «МОТОР» дуже почесно, - розповідає гандболіст, - більш досвідчені гравці завжди підкажуть, що не так в грі. Дуже приємно, коли в тебе вірять. Часто після ігор з першою командою впізнають на вулицях. Люди підходять, вітаються, іноді навіть беруть автограф».

 

 

    «Дуже приємно, коли в тебе вірять. Це дає стимул грати далі»

 

Граючи за ГК «ЗНТУ-ЗАБ», Владислав Паровінчак неодноразово викликався до складу національної юніорської та молодіжної збірних України. Спортсмени виступали на різних відбіркових турнірах. Сам гандбол дуже емоційна гра, і стримувати себе на майданчику не завжди виходить. Спортсмен ділитися: «Дуже складно стримувати свої емоції під час гри. Але я прекрасно розумію, якщо зірвуся, то підведу не тільки себе, а й команду».

 

На майданчику Владиславу, як і будь-якому спортсменові, подобається вигравати. На програші намагається не зациклюватися. Хоча, за словами спортсмена, торішню поразку «Донбасу» в фіналі переживав дуже складно. Але гандболіст зробив висновки і рухається далі.

 

У ГК «ЗНТУ-ЗАБ» Владислав Паровінчак грає під номером «9». Ще в дитинстві гандболіст сам його вибрав, говорить - сподобалося. І тепер дев'ятка завжди присутній на формі під час гри. А на футболці національної команди її аж дві. Там центральний нашого клубу виступає під номером «99».

 

 

Під час сезону тренування займають дуже багато часу. Але, тим не менше, спортсмен намагається встигати багато. Зараз Владислав Паровінчак вчиться в Луцьку на факультеті фізичного виховання. Хоче і надалі пов'язати своє життя зі спортом. Крім того наш капітан добре знає польську мову і непогано говорить англійською. Вільний час проводить по-різному – це прогулянка в парку або перегляд фільму. Розповідає: «Фільми люблю різні, тільки ужастики не можу дивитися. А ще люблю пограти в теніс або більярд. І, звичайно ж, часто переглядаю ігри інших гандбольних команд».

 

В цьому році Владислав Паровінчак став капітаном ГК «ЗНТУ-ЗАБ». Розповідає, хоче ввести в команді нову традицію, - «Після хороших ігор частіше збиратися з командою в неробочій обстановці». Спортсмен сподівається, скоро так і буде.

 

 

На моє запитання чи вважаєте себе успішним гандболістом, відповідає скромно: «Це хай тренера скажуть, я ж просто буду працювати далі». За три сезони проведених в «ЗНТУ-ЗАБі» у спортсмена з'явилося багато знайомих. Гандболіст ділитися: «Раніше і мріяти не міг, що зможу грати зі спортсменами рівня Ліги чемпіонів. У 15 років я дивився на них по телевізору і мріяв про зустріч. А тут - граю з ними на одному майданчику». А місто Запоріжжя стало для нього вже рідним. «Деякі вулиці  знаю вже краще, ніж луцькі» - ділитися спортсмен.

 

 «Раніше я і мріяти не міг, що буду грати зі спортсменами рівня Ліги чемпіонів»

 

Як і всі спортсмени, Владислав мріє про кар'єру хорошого гравця, в одному з кращих клубів світу. Але головним своїм досягненням вважає міцну і дружну сім'ю.

 

Оксана Стешенко, прес-служба ГК «ЗНТУ-ЗАБ»

Фото ВолиньSport і ФГУ

Схожі матеріали

20 жовтня 2014, 17:06
Стартував чемпіонат України з гандболу серед юнаків 2000 року народження й молодших. Перший тур, у якому брала участь і команда Волині...
27 листопада 2014, 11:18
На п'ять днів обласний центр Волині перетвориться на столицю України з дитячого гандболу.     Від сьогодні, 27-го листопада, і до 1...
17 травня 2015, 19:28
Відкритий Кубок Луцька з гандболу серед юнаків 2002 року народження і молодші певною мірою «розчарував». Однак розчарував він хіба...